ДОПОВІДЬ
на науково-практичному семінарі "Десять років Програмі дій "Порядок денний на ХХІ століття". Надбання і проблеми" 19.06.02

Черінько В.М., канд. наук, ст. наук. співроб.

"Порядок денний на ХХІ століття" - світовий та український підсумки за 10-ть років

Існує загальноприйнята практика підведення підсумків в публічних виступах, звітах, експертних висновках, відгуках, згідно з якою спочатку прийнято відмічати досягнення, позитивні сторони справи, а вже потім недоліки. Сьогодні хотілось би згадати, що автором такого підходу до аналізу справ, є, наскільки мені відомо, давньоримський історик Светоній Транквіл, а застосував він такий підхід при написанні біографії імператора Нерона. І зробив це боячись того, що при звичайному послідовному викладенні біографії цього імператора хороші справи, через їх обмаль, загубляться серед інших.

На жаль, аналізуючи сьогоднішній стан справ з реалізації Програми дій "Порядок денний на ХХІ століття" (ПДС) і в світовому і, ще більше, в нашому, українському аспекті видається досить доречним скористатися винаходом Светонія.

Претензійність назви теми доповіді зобов'язує мене вказати на основні джерела використаної інформації. Насамперед, до них відносяться:

1. Щорічні огляди Інституту всесвітнього спостереження про прогрес до сталого суспільства "Стан світу 2000" та "Стан світу 2001".- К.: "Інтелсфера", 2000.
2. Проблеми сталого розвитку. Збірники наукових доповідей. Видання 1, 2, 3.- К.: БМТ, 1998, 2000, 2001.
3. Ноосферогенез і гармонійний розвиток. В.Я. Шевчук і ін.-К.: Геопринт, 2002.
4. Національна доповідь України про стан виконання положень "Порядку денного на ХХІ століття" за десятирічний період (1992-2002). РНБОУ УІДНСР.- К., березень 2002. (Рукопис).
5. Звіт про роботу делегації України на третій сесії Підготовчого комітету Всесвітнього самміту зі сталого розвитку. Нью-Йорк, 25.03-05.04.2002. (Рукопис).
6. Доклад, вместе с другими материалами, Председателя Комиссии ООН по устойчивому развитию, действующей в качестве подготовительного комитета Всемирной встречи на высшем уровне по устойчивому развитию. 12.02.2002. (Рукопис).
7. Матеріали засідання Президії НАНУ від 24.05.02 з порядком денним "Обговорення наукових засад Національної доповіді України про стан виконання положень "Порядку денного на ХХІ століття" за десятирічний період (1992-2002).

Основні досягнення України в тих сорока напрямах розвитку сучасного суспільства, що складають зміст ПДС, згідно [4] у короткому цифровому викладенні зводяться до наступних позитивних зрушень:

• забір підземних та поверхневих вод у % доступного обсягу за 10-ть років зменшився приблизно вдвічі; вдвічі зменшились і безповоротні втрати води в промисловості;
• лісистість території підвищилась майже на 10%, але ще залишається далекою від оптимальної для території України;
• надходження забруднюючих речовин в атмосферу в кг на душу населення зменшилось зі 166 в 92-му році до 80-ти у 2000-му; у східному та західному промислових районах як відомо з періодики таке зменшення сягає 3-3,5-ою разів;
• утворення небезпечних відходів у розрахунку на 1000 грн. ВВП зменшилось вдвічі з 1997-го до 2000-го року;
• нарешті, при хитрому підході можна помітити прогрес у підходах до розвитку освіти, а саме:
• незважаючи на зменшення фінансування у % до ВВП з 4,8 до 4,2, спостерігається його збільшення у % до загальної суми видатків з 12,5 до 16,9;
• у % до загальної суми витрат на освіту витрати на вищу освіту зросли більше ніж вдвічі - з 13,6 до 28,9. На жаль навіть і такі рафіновані підходи до оцінки ступеня розвитку галузі не дають ефекту зростання підтримки наукових досліджень. Як у % до ВВП, так і у % до загальної суми видатків бюджету фінансування наукових досліджень суттєво скоротилось, відповідно з 0,8 до 0,3 та з 2,1 до 1,4.

Світові досягнення на шляху реалізації ПДС більш важко виокремити ніж національні, оскільки немає органу, який би природним чином відчував свою відповідальність за їх виконання, як це має місце у випадку окремих країн. Таким чином, перелік світових позитивних зрушень у напрямку виконання ПДС тут буде сформульовано на підставі даних різних джерел інформації, основним з яких були [1]:

• невпинне збільшення освіченості населення Землі та залучення його до аналізу проблем переходу країн на принципи сталого розвитку;
• зменшення числа країн, що не обслуговують зовнішній борг з 42-х до 21-єї;
• поява прикладів інвестування природоохоронних заходів з боку середніх і навіть невеликих об'єктів господарської діяльності;
• збільшення на чверть світового виробництва м'яса;
• зростання майже на порядок сертифікованих площ органічного сільського господарства;
• збільшення майже на порядок світових генеруючих потужностей вітро- та сонцеенергетики;
• зменшення вуглецевого навантаження світової економіки в тонах на $1 млн. СВП на 10%, що на жаль лише незначно зменшило темп зростання викидів вуглецю в абсолютних показниках, який за 10-ть років зазнав 10% збільшення;
• зростання на 1/3 доходів на людину в 40-ка країнах, яке на жаль супроводжувалось одночасним зменшенням їх у 80-ти країнах.

Такі скромні підсумки виконання програми дій, ухваленої в 1992 році в Ріо-де-Жанейро керівниками 176 країн світу. Які ж основні невирішені проблеми стоять на сьогодні перед всією світовою спільнотою і населенням нашої країни зокрема? Їх короткий перелік у порядку важливості буде виглядати таким чином:

1. продовження стрімкого зростання населення локалізованого в основному в тих регіонах, де вже сьогодні існує багато проблем, обумовлених перенаселенням. Важко собі уявити, але світ щороку збільшується за населенням майже на дві України, причому біля 90% цього приросту припадає на найбідніші країни Азії та Африки, де вже тепер живуть більше млрд. людей, що недоїдають, не мають достатньо прісної води і мають інші подібні проблеми. Особливого драматизму ситуації додає той факт, що процеси зміни тенденцій в демографічній ситуації є дуже інерційними, це природно призведе до того, що навіть знайшовши принципове вирішення проблеми, заручившись політичною волею щодо його реалізації в усіх країнах (поки що про це ми можемо лише мріяти), ще довгий час (десятиліття) потрібно буде чекати реальної зміни тенденцій. Таким чином, сьогодні можна з певністю констатувати, що у повній відповідності до славнозвісного у нас закону Т. Мальтуса, зростання населення в геометричній прогресії, поряд зі зростанням родючості землі в арифметичній прогресії є основною причиною загострення проблем нестачі: продуктів харчування, запасів прісної води, сировини для промисловості, утилізаційних можливостей довкілля;
2. на друге місце слід певно поставити проблему глобального потепління, обумовленого на переконання переважної більшості фахівців зростанням концентрації в атмосфері газів, що створюють парниковий ефект і, в першу чергу, вуглекислого газу. Важливість цього фактора зрозуміла, адже основна його негативна дія спрямована в ту саму сторону, в яку діє перший фактор. Дійсно, найважливішим практичним наслідком потепління є затоплення величезних територій суходолу, тобто - зменшення площ родючих земель і, природно, зменшення виробництва продовольства. Відмічена вище позитивна тенденція до зменшення вуглецевого навантаження світової економіки у показниках - тони викидів вуглецю на $1 млн. СВП не надихає оптимізмом не лише тому, що вона ще не позначилась на абсолютних світових викидах вуглецю, але і тому, що її легко пояснити неточностями підрахунків показників. Можна собі уявити, що цей неначе позитивний ефект може бути простим наслідком реструктуризації світової економіки. Навпаки ж, останні дані щодо реальності процесу потепління клімату на планеті знайшли в [1] дуже переконливе підтвердження і навіть підсилення у вигляді результатів порівняльних досліджень товщини арктичної льодової шапки;
3. на третє місце слід мабуть поставити проблему збільшення нерівності в самих різних проявах: від нерівності доходів населення всередині країн, до нерівності економічного розвитку цілих країн і регіонів. Починаючи з часу роботи комісії Брундланд, тобто 25-ть років тому, ця проблема знаходиться в центрі уваги прогресивного, як раніше говорили, людства, але віз навіть не на попередньому місці, він скотився назад - показники нерівності зросли. При всій ганебності дій сучасних світових терористів, при всій неприйнятності їх методів і засобів поводження в світі, мабуть мало знайдеться неупереджених людей, котрі не погодяться з тим, що першопричиною найжахливішого теракту 11 вересня 2001 року є нерівність: злиденність і занедбаність більшості населення арабського світу і багатство та розкіш розвинених західних країн. У загальновизнаних кількісних показниках ця нерівність зводиться до 78-ми кратного перевищення індексу людського розвитку в найбагатших країнах світу у порівнянні зі значенням цього індексу для населення Афганістану. До речі, і сама дата жахливої трагедії, що майже співпала з 10-тиліттям ПДС, здається не випадковою. Вона, може статися, є проявом реакції величезного населення найбідніших країн на стрімке посилення нерівності в світі внаслідок розпаду основного стримуючого цей процес фактору - колишньої соціалістичної системи країн. Найгірше в цій ланці те, що до сьогодні немає жодного конструктивного плану покращення ситуації, а план, який можна бачити в жорстких воєнних санкціях проти країн-покровителів терористів, навряд чи задовольнить когось в якості світової історичної перспективи.

Фактично, це і є основні проблеми на шляху до реалізації ПДС у світовому вимірі. Не розв'язавши їх людству не вдасться перейти до так званого сталого розвитку, навіть при досягненні успіхів у розв'язанні конкретних похідних проблем таких, як нестача прісної води, нестача будь-якого іншого конкретного ресурсу чи способу безпечного позбавлення від відходів життєдіяльності і т.і.

Якщо вдатися до аналізу стану справ в Україні з огляду на пріоритетні світові проблеми, то слід констатувати, що на жаль у нас на батьківщині має місце ганебне лідерство практично в кожному з названих напрямів, правда, якщо не стати на ту точку зору, що Україна впевнено ставши, саме в останньому десятилітті, на шлях депопуляції звільняє місце на Землі для інших народів.

В плані внеску в процес потепління клімату планети через збільшення концентрації основного парникового газу - СО2 Україна хоч і не є світовим лідером в абсолютних показниках, але займає "найпередовіші" позиції одночасно в двох номінаціях: відносному показникові вуглецевого навантаження на $1 млн. ВВП, який в 6 разів перевищує середній світовий показник і дорівнює 900 тон/млн., а також темпах його зростання за останнє десятиліття. Крім того, за прогнозом експертів ІВСПСС до 2025 року наша країна спроможеться скоротити своє відставання лише до п'ятикратного перевищення світового рівня. Немає сумніву, що це такий же сумний результат як і в перспективі усталення населення, адже показник відносного вуглецевого навантаження характеризує не лише важку промисловість, як може здатися, а і головне - структуру економіки в цілому. Якщо виправдається щойно процитований прогноз, то це буде з певністю означати, що Україна займе місце старої невеликої занедбаної світової кузні, щоправда розташованої майже в центрі Європи.

На жаль у третьому з виділених напрямів - розшаруванню суспільства за рівнем доходів і за темпами зростання цього розшарування наша країна теж впевнено утримує перші місця. Прямі дані про основні показники, що це підтверджують знайти досить важко, але переконатись у такому висновку неважко за побічними показниками. Такими, наприклад, як факт того, що за останнє десятиліття Україна за індексом людського розвитку серед 160-ти країн перемістилась з постійного місця в першій десятці до 102-го. За показником частини населення, доходи якого не перевищують $2 на день Україна далеко "випередила" таких сусідів як Литву, Естонію, Росію, не кажучи вже про Білорусь, де цей показник майже в 6-ть разів кращий. До речі, за індексом людського розвитку і Білорусь і Росія займають місця в 6-ому десятку країн.

Який же висновок можна зробити на підставі цього короткого огляду-аналізу стану справ з виконання ПДС за 10-ть років? На жаль він не оптимістичний і для світу в цілому, і для України зокрема.

Не зважаючи на значні зусилля, докладені світовою прогресивною громадськістю в справі розв'язання загальновизнаних проблем розвитку, до сьогодні не отримано відчутних позитивних результатів в справі реалізації намічених програм, зокрема - найвідомішої з них - ПДС. Навіть деякі позитивні тенденції з окремих напрямів розвитку (наприклад, зменшення вуглецевого навантаження світової економіки у відносних показниках) ще не можна вважати достовірно встановленими. Події останніх років і місяців говорять про те, що світ стає на звичний для нього шлях протистояння. Протистояння за ознаками релігійними, ступеня розвитку, географічними, показниками багатства і подібними. Немає жодного сумніву, що шлях цей тупиковий, але немає поки що конструктивних ідей щодо його зміни.

Стан справ з розв'язання цих проблем у нас, в Україні на жаль ще більш традиційно-рутинний. Як і 150-т років тому ми можемо лише сподіватися на те, що "...Россия вспрянет ото сна...» або на те "... щоб збудить хиренну волю...". Одне ми просто не маємо права не розуміти - будити громаду необхідно без сокири і обуха, виключно - словом, ось такими заходами, який ми сьогодні проводимо.