УДК 378:681.3

СПОСІБ НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Черінько В.М., канд. наук, ст. наук. співроб.

Проблеми розвитку дистанційної освіти сьогодні впевнено утримують перше місце в якості тем наукових та науково-методичних конференцій, семінарів, нарад, публікацій, присвячених реформуванню освіти, не лише в Україні, а і на всьому пострадянському просторі [1,2]. Причини їх актуальності добре зрозумілі. Коротко вони зводяться до наступних основних чинників. По-перше, це досить високий рівень забезпеченості вищих навчальних закладів (ВНЗ) сучасними комп.ютерними засобами та системами телекомунікацій, сама сутність ефективного застосування яких пов'язана з дистанційним обміном інформацією. По-друге, це зміни в укладі життєдіяльності і рівні попередньої підготовленості осіб, що навчаються. Мається на увазі значне зростання частки працюючих уже серед студентів денної форми навчання, а також суттєве збільшення контингентів слухачів, що вимушені змінювати професію і отримувати другу освіту у віці старшім, ніж традиційно студентський, навіть для заочного навчання. Саме цими обставинами, а також - загальновідомими проблемами шкільної освіти, зумовлена проблема недостатнього рівня та значної його неоднорідності в групах і потоках, що приходять на навчання до ВНЗ. Третім, і останнім в цьому короткому переліку, слід поставити прихід в заклади освіти справжньої конкуренції, тобто - боротьби серед ВНЗ за контингент студентів. Цей чинник в Україні набуває особливого підсилення починаючи з 2002 року, на який припадає фронт спаду народжуваності 1986 і наступних років.

Які ж переваги дають методи дистанційної освіти сьогодні і здатні дати в майбутньому порівняно з традиційними? За рахунок яких особливостей використовуваних підходів і засобів досягнуто цих переваг ? Чи всі переваги, які здатні дати нові засоби уже задіяні? Це ті питання, які природно поставити на початку процесу інтенсивного розвитку будь-якого нового підходу.

Найпростіше відповісти на перше з поставлених запитань, тому що відповідь на нього міститься уже в назві "дистанційна освіта". Тобто, отримання освіти без обов'язкової тривалої присутності слухача в стінах навчального закладу у чітко визначений час. Це не мала перевага порівняно з традиційними формами освіти, особливо для людини, що вимушена або хоче активно працювати. Майбутні ж переваги цього підходу до навчання в першу чергу будуть обумовлюватись більш широким розповсюдженням і доступністю відповідних технічних засобів, постійно зростаючим рівнем зручності при їх використанні, а також - накопиченням спеціальних дидактичних та навчально-методичних матеріалів.

На друге з поставлених запитань відповідь не така очевидна. Порівняльний аналіз сучасних підходів до дистанційної освіти з їх аналогами-попередниками, на думку автора, дозволяє в якості основного елементу, що забезпечує переваги перших над другими, виділити можливість чіткого документування взаємовідносин слухачів з викладачами та навчальним закладом в цілому. Дійсно, сама можливість направляти слухачам навчальні матеріали та роз'яснення на далекі відстані з'явилась не сьогодні, в тому числі - і в електронному вигляді, наприклад, - з допомогою телебачення, але до створення ефективно діючої системи дистанційного навчання вона не привела. Може виникнути припущення, що суттєвим новим елементом сучасних технічних засобів, який спричинив ефективний розвиток дистанційної освіти є двосторонній оперативний електронний зв'язок. Але воно повинно бути відкинуте вже на тій підставі, що більш дешеві засоби такого зв'язку - телефакси не стали базою для розвитку дистанційної освіти.

Таким чином, можна стверджувати, що інтенсивний сучасний розвиток дистанційної освіти в усьому світі спричинений використанням засобів комп'ютерної техніки та телекомунікацій, які на сьогодні спроможні перебрати на себе цілий ряд інтелектуальних операцій, таких як сортування та адресне зберігання великих обсягів інформації, спрощення, здешевлення та майже повну автоматизацію зв'язку між абонентами і цілий ряд інших. З урахуванням цієї обставини слід відповідати на останнє з поставлених вище запитань. Відповідь на нього - негативна: ні, не всі переваги, які дають сучасні технічні засоби уже задіяні у відомих системах дистанційної освіти, що використовуються сьогодні. Принаймні, до такого висновку прийшов автор після власного досить тривалого пошуку і аналізу методик роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних центрів дистанційної освіти і дипломування.

Переважна більшість таких центрів працює за єдиною схемою, яка передбачає розміщення на власних веб-серверах традиційних лекційних курсів та методичних порад з підготовки до виконання практичних робіт, а також - проведення так званих он-лайнових занять з попереднім записом слухачів у групи. Звичайно, лекційні курси та інші матеріали перед розміщенням на серверах досить ґрунтовно переопрацьовуються, інколи створюються заново, як з метою оновлення і приведення у відповідність до сучасних вимог, так і для задоволення специфічних технічних вимог, продиктованих використовуваними засобами.

Що стосується використовуваних способів тестування, то існує настільки багато їх досить досконалих методичних схем і програмних реалізацій, що принципово проблему комп'ютерного і, навіть, дистанційного тестування можна вважати на сьогодні повністю вирішеною. Для прикладу досить послатися на розгорнуту в усьому світі (в тому числі і в Україні) мережу центрів тестування і послідуючої сертифікації в галузі інформаційних технологій фірми Silvan Prometric[3,4]. В цій ланці скоріше викликає здивування відсутність до сьогодні скільки-небудь помітних спроб введення в практику навчання на всіх рівнях в Україні незалежного тестування знань.

Негативна відповідь на останнє з поставлених запитань базується на відсутності, принаймні незнайденні автором, таких методик дистанційного навчання, які б передбачали використання згаданих уже інтелектуальних можливостей сучасної інформаційної техніки в процесі самого опанування матеріалу слухачем. Тобто, висловлюючись образно, можна констатувати, що машини ще не перебрали на себе функцію індивідуального спілкування зі слухачем за програмою предмету, навіть при он-лайнових заняттях ця функція залишається за живим викладачем. Проте, всі передумови для цього уже створено.

Саме опису оригінального способу дистанційного навчання, який передбачає використання комп.ютерної техніки на стадії індивідуальної роботи зі слухачем за програмою предмету присв.ячена решта матеріалу статті.

Серед всього розмаїття методичних підходів до навчання сьогодні, як і на протязі тривалого часу до тепер, чітко вирізняються всього два принципово відмінних способи навчання. Саме походження цих способів губиться в давнині настільки, що питання про те який з цих підходів був історично першим здається нам зайвим. Перший з цих підходів або способів навчання, лише з метою вирізнення від другого, будемо іменувати традиційним. Коротко кажучи він передбачає розповідь викладача, в тій чи іншій формі, пояснень для великої групи слухачів за програмою предмету вивчення, роботу кожного слухача з викладеним матеріалом з метою його засвоєння, контроль знань. Слід наголосити, що базовими елементами цього способу навчання є робота слухача над навчальним матеріалом та контроль знань, оскільки розповідь викладача може бути, за бажанням слухача або через необхідність, виключена з процесу навчання.

Добре відомим недоліком цього способу навчання є та обставина, що він не враховує індивідуальних відмінностей в попередній підготовці слухачів до сприйняття нового матеріалу, неминуча орієнтація розповіді викладача та змісту традиційних посібників, підручників, іншої навчально-методичної літератури на деякий конкретний рівень підготовки слухачів.

Не менш добре відомий також другий спосіб навчання - репетиторська підготовка або індивідуальне навчання, який, коротко кажучи сучасними словами, зводиться до попереднього тестування (в тій чи іншій формі) знань слухача за кількома фрагментами (темами) програми предмету, що вивчається, а вже потім, за результатами тестування, - видачі, в процесі особистого спілкування, роз.яснень суті фрагменту програми, за яким були виявлені неповні знання, роботи слухача з викладеним навчальним матеріалом з метою його засвоєння, повторення цих процедур для всіх інших тем програми, контроль знань. Цей спосіб навчання набагато ефективніший ніж традиційний, оскільки роз.яснення викладача в ньому враховують результати тестування попередніх знань слухача і містять оптимізований набір відомостей, необхідних для якомога швидшої ліквідації незнання програми предмету.

Недоліками цього способу є: довготривалість процесу навчання, обумовлена як передбаченим ним тестуванням знань та видачею роз`яснень лише за кількома темами програми предмету, що породжує необхідність багатьох особистих довготривалих бесід слухача з викладачем, так і передбаченим формуванням навчального матеріалу безпосередньо в процесі спілкування.

Перед тим як перейти до викладення суті способу навчання, що тут пропонується, доцільно наголосити на одній особливості індивідуального способу навчання. Особливості, яка добре відома всім викладачам, що мають досвід його тривалого і інтенсивного використання. Мова йде про те, що як суто індивідуальний цей спосіб сприймається лише слухачами або сторонніми спостерігачами. Сам же викладач при використанні цього способу досить швидко в тій чи іншій формі створює набори типових запитань і роз.яснень за всіма темами програми, якими користується в подальшому. Так, що індивідуальність підходу до слухача в цьому способі при його масовому інтенсивному використанні не є абсолютною, а досягається за рахунок використання викладачем значної кількості варіантів типових запитань і роз.яснень. З огляду на цю обставину, кваліфікація викладача визначається саме кількістю варіантів, які він здатен активно використовувати в процесі індивідуальної роботи зі слухачами.

Виокремлена тут особливість індивідуального способу навчання разом з надзвичайно великими можливостями сучасної інформаційно-комп.ютерної техніки, в області накопичення, зберігання, швидкого пошуку та передачі каналами зв.язку великих обсягів текстової, аудіо- та відеоінформації є підгрунтям для впровадження в систему дистанційної освіти пропонованого способу навчання.

Суть цього способу, в короткому викладенні, зводиться до видачі слухачеві, за наслідками попереднього тестування його знань за програмою предмету вивчення, індивідуальних роз.яснень за тими темами програми, за якими було з.ясовано неповні знання. Перший обов.язковий етап процесу навчання - тестування закінчується оцінкою знань слухача, яка дається в такому типовому вигляді: -Ви дали правильні відповіді на ... відсотків запитань за програмою предмету; краще Вас з тестом впоралися ... відсотків слухачів з числа тих, що проходили його до Вас-. Для початку другого етапу, власне навчання, оцінка знань за результатами тестування доповнюється таким, теж типовим, реченням: -Якщо Ви бажаєте отримати індивідуальний навчальний посібник, сформований за наслідками тестування, який містить короткі роз.яснення суті тих тем програми, на питання за якими було дано неправильні відповіді і враховує особливості поставлених Вам запитань, то перейдіть в режим ...-.

Таким чином, вдається досягти принципового скорочення процесу навчання як у частині видачі роз`яснень фрагментів програми предмету, так і в частині роботи слухача над опануванням їх змісту. Перший ефект досягається за рахунок передбаченої одноразовості їх видачі за всією програмою предмету та звуження переліку роз`яснень лише тими фрагментами програми, щодо яких було виявлено незнання. Другий ефект - за рахунок скорельованості змісту пояснень з тестовими запитаннями та підвищення доступності необхідних слухачеві навчально-методичних матеріалів. Фактично, у вигляді індивіду Спосіб навчання, що пропонується, позбавлений цих недоліків. ОПропонований спосіб навчання не є панацеєю від усіх проблем і на всі випадки. Наприклад, він не буде ефективним для досконалоЦікавими уявляються також ті зміни в роботі викладача, які ініціює запропонований підхід до навчання. Якщо відкинути хибне врДесь у майбутньому, у випадку широкого впровадження пропонованого підходу, може бути досягнуто деякого скорочення, порівняно з

Література

1. Деньян К. Растет популярность дистанционного обучен6ия через Интернет // Дистанционное образование: Научно-практический журнал. - М.: МЭСИ, 1999. - №4. - С.38-40.
2. Дубовий О.М. Методологічні аспекти реалізації комп.ютерних технологій навчання // Всеукраїнська науково-методична конференція -Взаємозв.язок реформи інженерної освіти і промислового розвитку України: стан, проблеми, рішення-: Матеріали конференції. - Миколаїв,
3. www.edu.kvazar-micro.com. .